Як координуються екстрені служби та органи влади в Україні: пояснення для тих, хто працює поруч.

Державну політику у сфері цивільного захисту реалізує єдина державна система цивільного захисту (ЄДСЦЗ). Вона складається з функціональних підсистем, які утворюють міністерства та інші центральні органи, і територіальних підсистем в областях з ланками в районах і субланками в громадах (статті 8, 9 і 10 Кодексу цивільного захисту України). Координацію органів виконавчої влади у цій сфері здійснюють РНБО та Кабінет Міністрів, а на кожному рівні діють комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (стаття 6).

Залежно від обстановки ЄДСЦЗ працює в режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (стаття 11). В особливий період, зокрема у воєнний час, вона діє з урахуванням Закону «Про правовий режим воєнного стану».

Звичайний виклик проходить через систему 112. Закон про неї встановлює єдиний номер 112 і номери екстрених служб: 101 для Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, 102 для поліції, 103 для екстреної медичної допомоги, 104 для аварійної служби газу. Комунікаційний центр «Служба 112» приймає звернення, визначає, які служби залучити, і передає інформацію їхнім оперативно-диспетчерським службам (статті 1, 3 і 6 Закону № 4499-VI).

Знаючи, з яким рівнем ви маєте справу, ви знаєте, чиї вказівки обов’язкові.

• На місці: керівник робіт з ліквідації наслідків. Його призначають залежно від рівня надзвичайної ситуації: для місцевого рівня це заступник голови райдержадміністрації або заступник голови територіальної громади (стаття 75). До його прибуття обов’язки виконує керівник підрозділу сил цивільного захисту, який прибув першим. Керівник робіт самостійно вирішує питання евакуації, обмеження доступу до зони, залучення транспорту й майна підприємств і зупинення робіт, якщо рятувальникам загрожує небезпека. Його розпорядження обов’язкові для всіх, хто бере участь у ліквідації, і для громадян та підприємств у зоні.
• Поруч: штаб з ліквідації наслідків. Робочий орган керівника робіт, який розгортається, як правило, у районі події. До нього входять працівники ДСНС, керівники аварійно-рятувальних служб, представники органів влади й місцевого самоврядування (стаття 76).
• Оперативний рівень: центри управління в надзвичайних ситуаціях. Державний і регіональні центри в системі ДСНС чергують цілодобово, збирають і аналізують інформацію про обстановку та забезпечують роботу штабу (стаття 73).
• Координаційний рівень: комісії з питань ТЕБ і НС. Державна, регіональні та місцеві комісії координують органи й підприємства на своєму рівні; для конкретної події можуть утворити спеціальну комісію (стаття 6). Поки керівника робіт не призначено, ліквідацію організовують саме комісії (стаття 71).

Шляхів кілька, і найкраще працює той, про який домовилися заздалегідь.

• За домовленістю. Громадські організації залучаються до робіт із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на добровільних або договірних засадах, якщо учасники мають відповідний рівень підготовки (стаття 29). Пожежно-рятувальні підрозділи місцевої й добровільної пожежної охорони включаються до планів залучення сил і засобів (статті 62 і 63). Пошукові групи, пункти обігріву, харчування, психосоціальна підтримка найчастіше долучаються саме так.
• У складі добровільного формування цивільного захисту. Такі формування утворюються під час загрози чи виникнення надзвичайної ситуації для допоміжних і відновлювальних робіт. Учасники мають право на інформацію, засоби індивідуального захисту й відшкодування шкоди, а також обов’язок дотримуватися заходів безпеки (стаття 27).
• У день події. Керівник робіт може залучити транспорт та інше майно підприємств, розташованих у зоні надзвичайної ситуації, а також громадян за їхньою згодою (стаття 75, частина сьома). Якщо роботи тривають понад три години, він звертається до органів влади та підприємств щодо харчування й місць для відпочинку учасників.

Органи місцевого самоврядування забезпечують цивільний захист на своїй території: оповіщення й інформування населення, організацію аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, евакуацію, життєзабезпечення постраждалих (стаття 19). Рішення про евакуацію на місцевому рівні ухвалюють органи місцевого самоврядування, а там, де утворено військові адміністрації, вони (стаття 33). Громади також можуть створювати центри безпеки, де в одному приміщенні працюють кілька екстрених служб (стаття 27-1).

На практиці голова або визначений заступник виїжджає на місце, доповідає керівникові робіт і пропонує те, що має громада: гучномовці й місцеві канали оповіщення, приміщення для тимчасового розміщення, транспорт, знання місцевості. Підготовчу частину розглядає наш посібник з плану реагування громади.

Sinkaos не підключений до системи 112, центрів управління ДСНС чи інших державних систем і не замінює екстрених номерів або рації. Він допомагає вашій організації вести облік людей, завдань і техніки, поки ви підтримуєте екстрені служби, працює офлайн і зберігає запис із позначками часу про те, що ви надали. Див. польові команди ГО та цивільний захист громади.