Керівник гасіння пожежі, штаб і дільниці: хто керує на місці події

За Статутом дій під час гасіння пожеж (наказ МВС № 340) гасінням керує старша за посадою особа територіального органу або пожежно-рятувального підрозділу ДСНС, яка прибула на місце і має допуск до обов’язків КГП. Він єдиноначальник: йому підпорядковуються всі підрозділи й сили, залучені до гасіння, і ніхто не може втручатися в його дії чи скасовувати накази, не взявши керівництво на себе. Серед обов’язків КГП:

• провести розвідку, оцінити обстановку й визначити вирішальний напрямок;
• організувати й особисто очолити рятування людей;
• за потреби створити штаб на пожежі та призначити начальника штабу, начальника тилу й начальників оперативних дільниць;
• утворити оперативні дільниці й поставити їхнім керівникам завдання;
• вводити в дію сили, що прибувають, і за потреби викликати додаткові.

На великій пожежі КГП утворює штаб на пожежі, а місце пожежі ділить на оперативні дільниці, кожна зі своїм начальником. Начальника тилу призначають, коли працюють три й більше відділень на основних пожежно-рятувальних автомобілях. Якщо обстановка раптово змінилася, а наказ від КГП вчасно не надійшов, керівник дільниці діє самостійно й потім доповідає. На лісовій пожежі ту саму роль виконує керівник гасіння лісової пожежі, який ділить периметр на сектори й ділянки з відповідальними особами.

Для надзвичайної ситуації Кодекс цивільного захисту передбачає керівника робіт з ліквідації наслідків НС (стаття 75). Його призначають залежно від рівня ситуації: на місцевому рівні це заступник голови районної державної адміністрації або, якщо призначає виконавчий орган ради, заступник голови територіальної громади. До його прибуття обов’язки виконує керівник підрозділу сил цивільного захисту, який прибув першим, а на час робіт йому підпорядковуються всі аварійно-рятувальні служби. Робочим органом керівника є штаб з ліквідації наслідків НС (стаття 76), який, як правило, розгортається в районі надзвичайної ситуації.

Американська ICS, частина системи NIMS агентства FEMA, спирається на ту саму думку. Командира доповнюють функціональні секції: операції, планування, логістика, фінанси й адміністрування, за потреби також розвідка й розслідування. На невеликому інциденті всі функції тримає одна людина, на великому їх розподіляють.

ICS радить, щоб у одного керівника було від трьох до семи підлеглих людей чи підрозділів, найкраще п’ять. Коли їх більше, додають ще один рівень, приблизно як українські оперативні дільниці. Ширшу картину взаємодії служб описує наш посібник про координацію екстрених служб і влади в Україні.