ПОСІБНИК

Зникла людина: пошук від першої години до відбою

Практичний контрольний список для родин, волонтерських пошукових загонів, пожежної охорони громад і тих, хто координує пошук. Порядок відповідає тому, як пошук зниклої людини зазвичай іде в Україні: заява до поліції, перша година, поділ місцевості, турбота про волонтерів і належне завершення.

Востаннє перевірено 2026-10-23

Чому все вирішують перші години

Час майже завжди грає проти зниклого. Літня людина з деменцією замерзає, дитина віддаляється від місця, де її бачили востаннє, у травмованого туриста меншає світлового дня. Водночас зникають сліди: дощ змиває відбитки, свідки забувають подробиці, а телефон зниклого тим часом розряджається.

Саме в перші години пошук найчастіше ламається організаційно. Люди приїжджають швидше, ніж їх встигають проінструктувати, одну стежку проходять чотири рази, а канаву поруч не перевіряє ніхто, і знахідка о 22:00 доходить до керівника опівночі. Значна частина списку нижче написана, щоб цього уникнути.

Хто в Україні веде пошук зниклої людини

Розшук осіб, які пропали безвісти, належить до повноважень Національної поліції (пункт 7 частини першої статті 23 Закону «Про Національну поліцію»). Заяву приймають у день звернення, незалежно від того, де людина зникла: за номером 102, на гарячій лінії 0800 212 151 або в будь-якому відділенні поліції. Поліція прямо радить не зволікати, щойно ви втратили зв’язок з рідною людиною. Обов’язкових трьох діб очікування немає, це поширений міф.

На місцевості поліції допомагають інші сили. Підрозділи ДСНС мають кінологів і водолазів, у Карпатах працюють гірські пошуково-рятувальні підрозділи (виклик через 101). Залучаються також місцева й добровільна пожежна охорона громад і громадські організації, які за статтею 29 Кодексу цивільного захисту долучаються на добровільних засадах, якщо мають відповідну підготовку.

Волонтери, які прийшли самі, мають зголоситися до того, хто керує пошуком, або до координатора загону, а не шукати навмання. Якщо зникла дитина, родина може звернутися й на безкоштовну лінію 116 000, яку громадська організація «Магнолія» веде разом із Національною поліцією. Окремий порядок діє для людей, які зникли через бойові дії чи окупацію: його визначає Закон «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», і цей посібник його не охоплює.

Перша година крок за кроком

Якщо зникла близька людина

Швидко перевірте очевидне: квартиру, подвір’я, сарай, автомобіль, сусідів, друзів, звичний маршрут. Довго на це не витрачайте.
Телефонуйте 102. Не чекайте жодної кількості годин; якщо зникла дитина, літня, хвора чи вразлива людина, скажіть про це одразу.
Знайдіть свіже фото й запишіть, у що людина була вдягнена, зокрема взуття й колір куртки.
Запишіть, коли й де її бачили востаннє, хто саме і що вона казала чи планувала.
Не займайте її номер дзвінками без потреби, складіть перелік ліків, хвороб і місць, куди вона любить ходити.
Залишайтеся за адресою, звідки вона пішла, або залиште там когось на випадок повернення.

Координатор пошуку: перші 60 хвилин

З’ясуйте, хто від поліції керує пошуком, і погодьте з ним роль вашого загону, перш ніж хтось вийде.
Позначте на спільній карті місце й час, коли людину бачили востаннє.
Почніть журнал: кожне рішення, група, завдання й знахідка з часом. Якщо нічого іншого немає, згодиться й папір.
Швидкі групи спершу відправте до ймовірних місць: стежки, вода, дороги, укриття, місця, які людина знає.
Визначте одне місце збору з парковкою, реєстрацією й місцем для інструктажу.
Домовтеся про канал рації чи групу в телефоні та про сигнал, яким усіх відкличете.
Перевірте погоду, час заходу сонця і скільки заряду й світла мають перші групи.

Що запитає поліція і навіщо

ІНФОРМАЦІЯ	ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО
Свіже фото	Пошуковці, сусіди й люди навколо впізнають обличчя швидше, ніж за описом.
Дата народження й особливі прикмети	Татуювання, шрами чи родимі плями допомагають упізнати людину навіть тоді, коли фото не збігається з тим, як вона виглядає зараз.
Одяг і взуття	Від кольору залежить, чи видно людину в лісі; взуття підкаже, як далеко вона могла дійти.
Коли, де й хто бачив востаннє	Задає початкову точку й відстань, яку людина могла подолати.
Здоров’я, ліки, деменція	Змінює рівень небезпеки і те, як людина, найімовірніше, поводитиметься.
Телефон, документи, автомобіль, велосипед	Номерні речі відкривають інші напрями розшуку й змінюють, куди людина могла дістатися.
Звички й улюблені місця	Багато зниклих прямують у знайоме місце: колишній дім, робота, кладовище, оглядовий майданчик.
Настрій і події останнього часу	Сварка, діагноз чи втрата можуть змінити оцінку ризику.
Хто вже шукав і де	Дає змогу не перевіряти те саме двічі й показує, де потрібен справжній пошук.

За переліком відомостей, які Національна поліція просить повідомити під час заяви про зникнення (джерела нижче).

Як поділити район пошуку

Починайте від місця, де людину бачили востаннє, і рухайтеся назовні. Дані про поведінку зниклих, зібрані з багатьох реальних пошуків, показують, що різні групи поводяться по-різному: турист, дитина й людина з деменцією зазвичай долають різну відстань і обирають різні місця. Ці дані допомагають вирішити, з чого почати, але не дають підстав щось виключати.

Поділіть місцевість на сектори, які одна група пройде за кілька годин, і ведіть межі по тому, що видно на місцевості: дорогах, струмках, лісових просіках, краях полів. Сектор, обмежений уявною лінією, кожна група пройде до своєї лінії.

У кожного сектору має бути один відповідальний і один метод. Записуйте, коли й ким його пройдено і наскільки ретельно, а також за яких умов, бо прохід уночі під дощем вартий менше, ніж удень.

Швидкий пошук: невеликі мобільні групи спершу перевіряють стежки, будівлі, воду й імовірні місця.
Блокування району: спостереження за дорогами, мостами й стежками, якими людина мусила б вийти з району.
Суцільне прочісування: систематичний пошук у секторі ланцюгом або з кінологами після швидкої фази.
Робота зі знахідкою: знахідка звужує район, тож пошук переплановують навколо неї.
Запис охоплення: треки чи позначені карти того, що справді пройдено, для наступної зміни.
Небезпечні ділянки: там, де можливі вибухонебезпечні предмети, пошуковці не сходять з перевірених доріг; підозрілу річ не чіпають і повідомляють за номером 101 або 102.

Коли пошук уже йде

Волонтери

Реєструйте кожного на вході: ім’я, телефон, навички, з ким прийшов. На виході відмічайте, що людина пішла.
Інструктуйте кожну групу: опис зниклого, сектор, метод, безпека, як повідомити про знахідку, коли повертатися.
Нікого не відправляйте самого. Недосвідчених ставте в пару з підготовленими пошуковцями.
Стихійним волонтерам без підготовки дайте безпечні завдання біля бази, якщо немає групи, до якої їх можна приєднати.
Змінюйте людей, поки вони ще не виснажені, і тримайте на базі теплий чай і їжу.
Родину інформуйте через одну визначену людину, подалі від місця інструктажу.

Сліди та знахідки

Знахідку не беріть у руки й не переміщуйте. Позначте місце, сфотографуйте й запишіть точну позицію та час.
Якщо річ може знадобитися кінологу як джерело запаху, тримайте людей подалі від неї.
Одразу повідомте координатора, по рації, якщо телефон без зв’язку.
Запишіть, хто знайшов річ і хто відтоді підходив до неї.
Переплануйте пошук з урахуванням знахідки.

Кожні кілька годин

Оновіть карту: які сектори пройдено, які в роботі, де потрібен повторний прохід.
Напишіть коротке донесення про обстановку для керівника від поліції й наступної зміни.
Перевірте погоду, світловий день і стан пошуковців.
Переконайтеся, що кожна група, яка вийшла, повернулася або вийшла на зв’язок.
Разом із керівником від поліції вирішіть, чи розширювати район, звужувати його чи змінювати метод.

Ніч, погода й безпека пошуковців

Загін, який загубив власну людину, ситуацію погіршив. Ще до темряви вирішіть, які групи продовжують і з чим: налобні ліхтарі, запасні батареї, світловідбивний одяг, рація на кожну групу. Вода, скелі, кар’єри й круті схили вночі лише для підготовлених підрозділів, як-от ДСНС, гірських рятувальників чи спеціалізованих груп.

Холод і дощ скорочують час, який людина протримається надворі, і це аргумент продовжувати. Але вони ж сповільнюють пошуковців і притуплюють увагу, тож розумніше вивести менше груп із кращим спорядженням. Рішення ухвалює той, хто керує пошуком, і його варто записати разом із причинами.

Завершення пошуку і дні після

Коли людину знайдено

Передайте координатору точну позицію й за потреби викликайте екстрену медичну допомогу, 103.
Відкличте всі групи заздалегідь узгодженим сигналом і перелічіть, чи повернулися всі.
Родину повідомляє поліція, якщо не домовилися інакше.
Зберіть журнал, карти й треки, поки люди не роз’їхалися.
Подякуйте волонтерам і скажіть, чим закінчився пошук, перш ніж вони підуть.

Коли пошук призупиняють

Погодьте рішення та його причини з керівником від поліції й запишіть.
Позначте, які сектори пройдено, наскільки ретельно і що лишилося.
Передайте записи, щоб наступний пошук почався з того місця, де зупинився цей.
Переконайтеся, що родина знає, хто відтепер її контактна особа.

У наступні дні

Проведіть короткий розбір: що спрацювало, що гальмувало, чого бракувало.
Перетворіть висновки на конкретні завдання з відповідальним.
Запропонуйте підтримку пошуковцям, які знайшли щось важке.
Оновіть список для виклику, спорядження й план підготовки.

Чим допоможе Sinkaos

Sinkaos тримає спільну карту, сектори, завдання, треки пошуковців і знахідки в одному записі, який працює і на телефонах без зв’язку, тож координатор бачить, що справді пройдено. Він працює поруч із керівником від поліції та рацією й пошуком не керує. Див. Sinkaos для пошуку зниклих людей.

Що питають родини й пошуковці

Чи треба чекати три доби, щоб заявити про зникнення?

Ні. Поліція приймає заяву в день звернення і радить не зволікати. Якщо зникла дитина, літня, хвора чи вразлива людина, телефонуйте 102 одразу.

Чи можна самим організувати пошук із друзями й сусідами?

Перевірте очевидні місця, потім зверніться до поліції й запропонуйте допомогу через неї. Самостійний пошук може знищити запаховий слід для собак, зрушити знахідки й наразити на небезпеку ще когось.

Яким завбільшки має бути сектор?

Таким, щоб одна група пройшла його за кілька годин на цій місцевості, з межами, які видно на землі. Густий ліс потребує набагато менших секторів, ніж відкрите поле.

Що взяти з собою волонтеру?

Одяг і взуття за погодою, заряджений телефон і павербанк, налобний ліхтар, воду, їжу й документ, а також посвідчення про підготовку, якщо координатор його попросить.

Хто вирішує, що пошук завершено?

Той, хто ним керує, тобто зазвичай поліція. Волонтерські загони мають записувати, що вони пройшли, щоб рішення спиралося на факти, а наступний пошук продовжив з того місця, де зупинився попередній.